Третій день навчання в Чернігові — справді особливий

Цього дня нам вдалося поєднати глибоку роботу в аудиторії з дуже особливою практикою просто неба.

У першій половині дня ми продовжували навчання, далі демонстрації технік, обговорення справжніх запитань, чесні розмови про непрості теми, про відповідальність фахівця і створення безпечного простору для людини, яка пережила травму.

А потім — неймовірний зелений простір садиби-музею Михайла Коцюбинського.

Старі яблуні, тінь від гілля, м’яка трава — усе це стало природною терапевтичною сценою для наших практик. Ми сиділи колом на траві, заплющували очі, слухали власне дихання і шурхіт листя. Працювали з тілом, з відчуттями безпеки, з присутністю тут і тепер.

Ця частина дня була про уповільнення. Про те, як важливо не лише знати техніки, а й пережити їх. Про можливість зняти напругу, відчути опору під собою, подивитися на світ навколо спокійніше.

Дякуємо всім, хто сьогодні був разом з нами.

За вашу відкритість і увагу до себе й до інших.

За добрі слова, які звучали у колі.

За чесні питання і дбайливе мовчання.

Дякуємо нашому партнеру — Національний університет “Чернігівський колегіум” імені Т.Г. Шевченка — за цю можливість вчитися у такому різному і прекрасному форматі.

Особлива подяка викладачам за атмосферу довіри, безпеки і глибини.

Це був день не лише навчання, а й зустрічі з собою. І з прекрасним зеленим Черніговом 

На фото — ми. У залі, під яблунями, у розмові і в тиші. Зберігаємо ці моменти і ділимося ними з вами.