Особиста безпека психолога: уроки з реального кейсу

Вступ

Питання особистої безпеки фахівця часто залишається «за кадром» у професійних обговореннях, хоча воно безпосередньо впливає на ефективність психологічної допомоги. Психолог працює з людьми, які можуть перебувати у стані емоційної нестабільності, мати травматичний досвід, фізичні або неврологічні ураження, психічні розлади, або перебувати під дією сильних стресових факторів.

У таких умовах ризик непередбачуваних реакцій, включно з агресією, зростає.

Під час супервізії з тренером методики нейропсихологічної десенсибілізації у роботі з травмою війни, Евою Дзідушицькою, одна з учасниць поділилася випадком, який змусив глибше замислитися над темою безпеки самого психолога. Ситуація, що сталася, продемонструвала: навіть досвідчений фахівець може опинитися в моменті, коли доводиться захищати не лише психічний простір клієнта, а й власну фізичну та емоційну безпеку.

Цей матеріал — не лише опис окремого кейсу, а й спроба системно поглянути на питання безпеки у психологічній практиці: як розпізнати ризики, підготуватися до можливих загроз та діяти у критичні моменти.

Опис кейсу

Під час індивідуальної роботи з клієнтом, який мав досвід участі у бойових діях, психолог зіткнулася з раптовою та інтенсивною агресивною реакцією.

Ситуація розгорнулася несподівано: у момент, коли сесія проходила у спокійному руслі, клієнт різко змінив поведінку. Його обличчя напружилося, голос став гучнішим, рухи — різкими та неконтрольованими.

Згодом психолог дізналася, що це було спричинено яскравим флешбеком, який викликав у клієнта відчуття небезпеки та готовності «захищатися» фізично.

Реакція клієнта була настільки інтенсивною, що у психолога виникло реальне відчуття загрози власній безпеці. При цьому він не демонстрував прямого наміру завдати шкоди, однак його фізична присутність, жести та тональність сигналізували про ризик.

Психолог встигла швидко оцінити ситуацію і зайняти більш захищену позицію у просторі, зберігаючи спокійний голос та контролюючи власну невербальну поведінку.

Проте після завершення сесії залишилось сильне емоційне напруження, відчуття вразливості та питання:

«Що я можу зробити, щоб у подібних ситуаціях залишатися в безпеці і при цьому ефективно допомагати клієнту?»

Аналіз ризиків

Ситуації, коли поведінка клієнта стає непередбачуваною, можуть виникати навіть удосвідченого психолога. Причини таких реакцій часто багатофакторні.

Потенційні тригери агресивної поведінки:

• ПТСР та флешбеки, спричинені звуками, словами чи жестами.
• Гіперзбудження нервової системи та постійне відчуття загрози.
• Психічні розлади або органічні ураження мозку.
• Сильний соматичний біль або фізичний дискомфорт.
• Вплив алкоголю, наркотиків чи певних ліків.

Фактори, що збільшують ризик:

• Відсутність можливості швидко залишити приміщення.
• Недостатня попередня інформація про клієнта.
• Робота без зовнішнього спостереження чи підтримки.

Ознаки наближення агресії:

• Зміна тону голосу, напруження м’язів, різкі жести.
• Погляд, що стає викличним або надмірно фіксованим.
• Несподіване наближення без пояснення.

Важливість особистої безпеки психолога

Дбати про власну безпеку — це не егоїзм, а професійний стандарт. Фахівець, який почувається захищеним, може зберігати концентрацію і контроль над процесом.

• Безпека як етичний обов’язок: психолог має право відмовитися від сесії або змінити її формат у разі загрози.
• Вплив загрози на роботу: відчуття небезпеки відволікає ресурси на самозахист, знижує ефективність терапії.
• Превентивний підхід: важливо планувати дії до виникнення критичної ситуації.

Протокол безпеки для психолога

Перед сесією:

• Забезпечити вільний доступ до виходу, сидіти ближче до дверей.
• Мати попередню інформацію про клієнта.
• Узгодити правила сесії, включно з неприпустимістю агресії.

Під час сесії:

• Слідкувати за невербальними сигналами.
• Контролювати дистанцію.
• Використовувати техніки деескалації.

У разі загрози:

• Зберігати спокійний тон.
• Повільно збільшувати дистанцію.
• Уникати фізичного контакту.
• За потреби — припинити сесію і залишити приміщення.

Після інциденту:

• Задокументувати подію.
• Отримати супервізійну підтримку.
• Оновити власний протокол безпеки.

Міжнародний досвід

• США: навчання деескалації, письмові протоколи, два виходи з кабінету.
• Велика Британія: ризик-оцінка перед роботою, супервізії, спеціальні «safe rooms».
• Канада: кризовий менеджмент, робота у парі з іншим фахівцем, попередні онлайн-інтерв’ю.

Для України доцільно адаптувати: оцінку ризику перед роботою, тренінги з нейропсихологічної десенсибілізації, типові інструкції для різних форматів роботи.

Рекомендації для психологів у ситуаціях потенційної небезпеки

Перед зустріччю:

• Перевірте безпечність простору, оберіть місце з можливістю швидкого виходу.
• Сідайте так, щоб мати вільний доступ до дверей.
• Повідомте колегу про час і місце зустрічі.

Під час сесії:

• Контролюйте дистанцію і стежте за невербальними сигналами.
• Утримуйте спокійний тон.
• Майте план виходу.

Якщо виникла пряма загроза:

• Не провокуйте конфлікт.
• Розмістіть між собою і клієнтом бар’єр.
• Повільно рухайтеся до виходу.

Після інциденту:

• Задокументуйте випадок.
• Отримайте колегіальну підтримку.
• Проаналізуйте ситуацію для покращення безпеки в майбутньому.

Психологічна безпека та відновлення фахівця

Небезпечні або напружені ситуації впливають не лише на фізичну безпеку, а й на емоційний стан психолога.

Навіть якщо загроза минула, у спеціаліста може залишатися внутрішня напруга, тривожність, недовіра до клієнтів чи до власних професійних навичок.

Можливі наслідки для психолога:

• Вторинна травматизація — емоційне «переживання» досвіду клієнта, що може призводити до снів, флешбеків або відчуття постійної небезпеки.
• Професійне   вигорання   —   втрата   емпатії,   відчуття   виснаження, зниження мотивації до роботи.
• Гіпернастороженість — постійне відчуття напруги, навіть за межами сесій.
• Порушення сну та концентрації через підвищений рівень тривоги.

Алгоритм відновлення після критичної ситуації

1. Декомпресія після сесії

• Зробити коротку паузу у спокійному місці (5–10 хвилин).
• Виконати вправи на заземлення: дихання «коробка», сенсорне сканування тіла.

2.  Емоційне розвантаження

• Поділитися ситуацією з колегою або супервізором.
• Використати техніку «емоційного журналу» — записати власні почуття та думки.

3.  Підтримка від колег

• Запланувати супервізію або інтервізію для обговорення інциденту.
• За потреби — отримати коротку кризову психологічну допомогу від іншого фахівця.

4.  Відновлення ресурсів

• Використовувати тілесно-орієнтовані практики (йога, прогресивна м’язова релаксація).
• Планувати відпочинок та активності, що відновлюють (прогулянки, творчість, спорт).

5.  Профілактика повторних наслідків

• Переглянути свій протокол безпеки та внести зміни.
• Усвідомлено працювати з власними реакціями (самоспостереження, регулярна терапія).

Важливо: психолог має таке саме право на психологічну підтримку, як і його клієнти. Регулярний догляд за власним емоційним станом — це частина професійної етики та стійкості.

Профілактика ризиків до початку роботи

Щоб знизити ймовірність виникнення небезпечних ситуацій, варто передбачати потенційні ризики ще до першої сесії. Це не лише підвищує безпеку, але й формує зрозумілі та прозорі межі взаємодії з клієнтом.

Методи превенції:

1. Психологічний контракт

• Письмова або усна угода, у якій обговорюються правила взаємодії, межі прийнятної поведінки, порядок дій у кризових випадках.
• Може включати пункт про неприпустимість фізичної чи вербальної агресії та право психолога завершити сесію у разі порушення.

2.  Попередній скринінг клієнта

• Коротке анкетування перед початком роботи для збору інформації про психічний і фізичний стан, історію лікування, тригери та можливі ризики.
• За потреби — попередня онлайн-консультація для оцінки рівня безпеки.

3.  Планування простору та часу сесії

• Вибір кабінету з безпечним розташуванням меблів і доступом до виходу.
• Уникнення вечірніх годин, якщо є підозра на підвищений ризик.

4.  Підготовка до кризових сценаріїв

• Наявність контактів служб безпеки, колег, чергових номерів поліції та швидкої.
• Проговорення з колегами сигналів тривоги (словесних або невербальних).

Юридичний аспект безпеки психолога в Україні

У разі серйозної загрози або агресивних дій з боку клієнта психолог має діяти у межах українського законодавства, щоб захистити себе та задокументувати інцидент.

Рекомендовані кроки:

1. Негайна реакція

• Якщо ситуація становить загрозу для життя чи здоров’я — викликати поліцію за номером 102.
• При можливості вийти з приміщення та перебувати у безпечному місці до прибуття правоохоронців.

2.  Фіксація інциденту

• Зробити письмову заяву про подію: дата, час, обставини, опис поведінки клієнта, свідки.
• За можливості — зберегти відео чи аудіодокази (за умови законності їхнього отримання).

3.  Оповіщення керівництва чи професійної спільноти

• Якщо психолог працює у закладі — повідомити адміністрацію.
• У приватній практиці — поінформувати Національну раду психологів України або профільну асоціацію.

4.  Юридичний супровід

• У складних випадках залучати адвоката для захисту прав та інтересів.

Висновок

Ця стаття — результат аналізу реального кейсу, де питання безпеки психолога стало ключовим.

Ситуація показала: навіть досвідчений фахівець може опинитися в умовах, коли потрібно захищати не лише професійну роль, а й власне життя та здоров’я.

Матеріал об’єднує:

• практичні інструкції,
• міжнародний досвід,
• конкретні рекомендації,
• напрацьовані у роботі з фахівцями, що діють у складних і потенційно небезпечних умовах.

Ключова ідея: дотримання правил особистої безпеки має бути нормою — так само, як етичні стандарти або конфіденційність.

Пропозиції для професійної спільноти:

• впровадження протоколів безпеки у закладах, де працюють психологи;
• регулярні тренінги з деескалації конфліктів;
• розвиток навичок швидкого реагування на загрозу.

Психолог не може ефективно допомагати, якщо сам перебуває у стані страху чи небезпеки.

Оберігаючи себе — ми зберігаємо ресурс для допомоги іншим.

Разом ми здатні створити середовище, у якому кожен фахівець знатиме, що у критичній ситуації він не залишиться сам на сам із ризиком, а матиме чіткі алгоритми, підтримку колег і впевненість у власній безпеці.

---

Статтю підготовлено Марією Петровою, клінічним психологом, головою Національної ради психологів України.